Під артилерією мається на увазі рід військ, основним озброєнням якого є артилерійські знаряддя - вогнепальна зброя порівняно великого калібру: гармати, гаубиці, міномети тощо; сукупність предметів артилерійського озброєння; наукова дисципліна, що вивчає техніку і тактику застосування артилерійського озброєння.. 

Існує кілька варіантів походження слова «артилерія»: від латинських слів arcus (лук) і tellum (стріла), або ars (мистецтво) і tollend (метання); від італійських arte (мистецтво) і tirare (стріляти); від старофранцузького atellier (мати у своєму розпорядженні, встановлювати) і attillemen (військова техніка).

Вогнепальна артилерійська зброя з'явилася наприкінці XII - початку XIII століть. У Європі воназ'явилася вперше у іспанців, щякі запозичили її у маврів і арабів. Перша вогнепальна артилерія була далеко не досконала. Вона поступалася по дальнобійності метальним машинам. Тому тривалий час, протягом трьох століть, нова зброя в польових боях застосовувалася нарівні з метальними машинами. І тільки до кінця XV століття остаточно утвердилося панування вогнепальної зброї. Попервах нею користувалися майже виключно в позиційній війні, тобто, при облогах фортець, міст, укріплених замків. Тут від знаряддя не була потрібна особлива ​​рухливість

 Гарматні стволи перших залізних знарядь виготовлялися з ковкого заліза, смуги якого зварювалися в трубку. Однак виготовлення таких стволівбуло дуже трудовмістким. Тому залізо застосовувалося для виготовлення тільки невеликих гармат. Прикладом залізного зварного знаряддя може служити модфа, яка стріляла залізними або свинцевими  кульками. У колекції Музею історії зброї є рідкісні казнозаряднІ залізні зварні знаряддя XV - XVI ст. Необхідність заряджання з казенної частини була очевидною, насамперед, для фортечних і корабельних гармат, дулова частина яких розташовувалася в першому випадку за фортечною стіною, в другому - за бортом. У канал ствола з боку казенної частини вкладали боєприпас, потім вставлялася змінна циліндрична сталева камора з пороховим зарядом і запальним отвором. Ззаду камора фіксувалася металевим або дерев'яним клином. Недоліком цих знарядь, іменованих часто «бомбардами», був значний витік порохових газів у місці з’єднання ствола і камори. Це стало однією з причин відмови від казнозарядних знарядь на користь дульнозарядних. Нечисленні знахідки кованих казнозарядних бомбард клепано-обручної конструкції на території України традиційно пов'язують з військовим судноплавством запорізьких козаків.

В середині XV століття в Європі поширився особливий тип знарядь - мортири. Мортира - дульнозарядне гладкоствольне артилерійське знаряддя з коротким стволом, але при цьому великого калібру. Мортири призначалися для навісної стрільби на короткі дистанції. Мортири використовувалися у облогових боях для руйнування особливо міцних оборонних споруд - стін і веж, а також для ураження цілей, укритих за стінами або в окопах. Мортирки малого калібру використовувалися під час прийому іноземних послів або інших святкових подій. Звідси і пішла назва - «гармата-салютівка», «салютівка». Стволи подібних мортирок, зазвичай, циліндричної форми перед пострілом встановлювалися у вертикальне положення. Особливості - як правило, відсутність цапф (бічних виступів, за допомогою яких ствол встановлюють на лафет), невеликий калібр, пласка задня частина ствола. Аналогічні гармати використовувалися в той же період у Європі (інші назви - «беллер» «стояча мортира»).

Широке застосування з XVст. на флотиліях запорізьких козаків, Московської держави, європейських країн мав фальконет - корабельне знаряддя малого калібру на залізних поворотних пристроях - вертлюгах. Кілька фальконетів різних розмірів і калібрів знаходяться і в колекції Музею історії зброї. У різних арміях світу в XVI - початку XVIII ст. застосовувалися багато ствольні артилерійські знаряддя. У Західній Європі вони називалися «органами» - через схожість зовнішнього вигляду з однойменним музичним інструментом, в Польщі - «сміговніцами», в Україні - «шмигівницями», вРосії - «сороками» або піщальною батареєю. Орган мав від 3 до 24 стволів (іноді і більше), закріплених в кілька рядів. Багатозарядна артилерійська гармата знаходиться і в експозиції Музею історії зброї.

У музеї зберігається колекція, яка налічує близько 30 знарядь різного калібру і відображає різні періоди розвитку артилерії.